Літак тільки відірвався від землі, коли сталося те, що зіпсувало мені весь настрій. Я сиділа біля вікна, насолоджуючись видом хмар, увімкнула навушники і збиралася почитати. Все було спокійно — поки раптом не відчула, як щось холодне й неприємне торкнулося мого ліктя.
Повернула голову і обімліла. Прямо на моєму підлокітнику лежала брудна чоловіча нога в колись білому, але вже сірому шкарпетці.
– Гей! – Не стрималася я. — Це взагалі по-твоєму нормально?
Хлопець ззаду навіть не ворухнувся. Він продовжував гортати журнал і ліниво буркнув:
– Розслабся, тісно просто
– Тісно? Так це не привід запихати ноги людям під бік! – обурилася я.
Він нарешті підняв очі, посміхнувся і сказав, не прибираючи ноги:
— Якщо не подобається — можеш пересісти до бізнес-класу. Там місця більше.
Я відчула, як до щік приливає жар. Декілька пасажирів повернули голови. Він явно насолоджувався увагою.
— Може, тобі ще подушку підкласти? Чи зробити педикюр? – кинула я.
— Ти надто нервова, — хмикнув він. — Розслабся, я ж нікого не чіпаю.
– Та вже, – відповіла я холодно, – тільки своїм носком мій підлокітник.
Я глибоко вдихнула. Скандал влаштовувати не хотілося, але й терпіти це хамство я не збиралася. Тоді на думку спала ідея.
Я покликала стюардесу і попросила чашку гарячого чорного чаю. Через кілька хвилин вона принесла напій, акуратно поставивши його на тацю. Я зачекала. І — як і очікувала — знову відчула, як його п’ята ліниво зачепила мій лікоть.
Я обернулася, посміхнулася і тихо сказала:
— Знаєш, ти мав рацію. Потрібно просто розслабитися.
І з невинним виглядом «випадково» перекинула чай прямо на його ногу.
– А-а-ай! Ти що твориш? – заволав він, смикаючи ногу назад.
— Ой, вибачте, — солодко заспівала я. — Тут так тісно… самі розумієте.
У салоні зависла тиша, але я виразно чула, як хтось тихо пирхнув від сміху. Навіть стюардеса, проходячи повз, ледь помітно мені підморгнула.
Залишок польоту хлопець провів ідеально тихо, притиснувши обидві ноги під сидіння.
Здається, урок ввічливості засвоєно.
