Він мріяв про море давно. Ще до весілля казав, що одного разу неодмінно поїде відпочивати, грітися на сонці та купатися у теплих хвилях. Коли ж у його дружини почалася довгоочікувана вагітність, лікарі заборонили їй будь-які перельоти. Вона сподівалася, що чоловік відмовиться від поїздки і залишиться поряд, але одного разу почула холодні слова:
— Квитки вже куплено. Навіщо пропадати грошам? Я з’їжджу один, а ти поки їдь до мами в село, допоможеш по господарству.
Жінка не стала сперечатися, хоч була вже на шостому місяці. Будь-який рух давався тяжко, спина хворіла від найменшого нахилу, але її ніхто не шкодував.
Чоловік поїхав до моря, а її відвезли до свекрухи — до села, де не було ні зручностей, ні відпочинку, тільки город та робота з ранку до вечора.
«Спочатку робота – потім їжа»
Щоранку свекруха ставила перед нею тарілку з супом і примовляла:
– Зробиш роботу – тільки тоді співаєш.
Вагітна виходила на город і копала землю, ледве тримаючись на ногах. Вночі їй снилися хвилі та пляж. Не тому, що вона бачила колись море, а тому, що саме там зараз був її чоловік. Він надсилав фотографії у шортах та сонцезахисних окулярах, підписуючи коротко: «Відпочиваю, як ти й казала».
Вона плакала над телефоном, але відповісти йому вже не могла – він не відповідав на дзвінки.
День, який все змінив
Того дня сонце палило особливо сильно. Жінка знову копала картоплю, коли раптово відчула, як земля йде з-під ніг. Голова закружляла, дихання стало важким. Вона опустилася навколішки просто в бруд.
– Ти ж вагітна, а не хвора! — сухо кинула свекруха, виходячи надвір. — Сидіти ніколи, картопля сама себе не викопає.
Жінка спробувала підвестися, але сил більше не було. І в цей момент її тіло обм’якло – вона впала обличчям у землю.
Сусіди кинулися на допомогу
Сусідка, що йшла повз нього, побачила падіння і закричала. Люди збіглися з двору та з вулиці, підняли вагітну на руки та занурили в машину. У лікарні лікарі сказали страшне: ще трохи, і дитину врятувати не вдалося.
На щастя, вчасна допомога допомогла зберегти життя і матері, і малюкові.
Ціна байдужості
Після цього випадку все селище обійшло будинок свекрухи стороною. Люди не могли пробачити їй, що вона довела вагітну жінку до біди.
А чоловік, що повернувся з моря, зайшов у палату до дружини і завмер біля дверей. Вона лежала з пов’язкою на руці для крапельниці і дивилася у вікно. Її очі були сповнені втоми – і в них уже не залишилося кохання.
